Карл Гребе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл Гребе
нім. Carl Graebe
Народився24 лютого 1841(1841-02-24)[1][2][…]
Франкфурт-на-Майні, Вільне місто Франкфурт, Німецький союз[4]
Помер19 січня 1927(1927-01-19)[4][1][…] (85 років)
Франкфурт-на-Майні, Вісбаден[d], Гессен-Нассау, Вільна держава Пруссія[4]
ПохованняФранкфуртський головний цвинтарd
Країна Німеччина
Діяльністьхімік, викладач університету
Alma materГайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Університет Карлсруе
ЗакладБерлінський технічний університет
Лейпцизький університет
Кенігсберзький університет
Женевський університет
Науковий керівникРоберт Вільгельм Бунзен
Аспіранти, докторантиПилип Огюст Гюї
Amé Pictetd[5]
ЧленствоЛеопольдина
Прусська академія наук
Karlsruher Burschenschaft Teutoniad

Карл Гребе (нім. Carl Graebe; 24 лютого 1841, Франкфурт-на-Майні — 19 січня 1927, там само) — німецький хімік-органік.

Біографія

[ред. | ред. код]

Карл Гребе народився 24 лютого 1841 року у Франкфурті-на-Майні. Гребе був старшим сином франкфуртського купця і гессенського курфюрстського консула Карла Гребе (1797—1879), який багато зробив для Франкфурта. Навчався в технічній школі у Франкфурті, Технологічному інституті Карлсруе та в Гейдельберзі[6]. Пізніше працював у хімічній компанії Meister Lucius und Brüning, де контролював виробництво фуксину й досліджував фіолетові барвники, що виготовлялись із йоду. Робота з йодом привела до виникнення у нього очної хвороби, через що він повернувся в академічні кола.

Під керівництвом Роберта Вільгельма Бунзена отримав докторський ступінь в Гейдельберзькому університеті у 1862 році. У 1868 році він габілітувався і став професором у Лейпцигу. У 1870 році призначений професором Кенігсберзького університету. У 1878 році отримав ту ж посаду в Женевському університеті, де працював до 1906 року.

У 1869 році синтезував спільно з Карлом Ліберманом алізарин, що дозволило перейти до промислового виробництва барвників на його основі і призвело до припинення вирощування марени. У 1870—1873 роках синтезував і досліджував речовини фенантрен, карбазол і акридин, виділивши їх із кам'яновугільної смоли. Із 1907 року член-кореспондент Прусської академії наук, а з 1913 року — Академії наук у Парижі.

У 1920 році опублікував великий твір із історії органічної хімії в 1770—1880 роках[7], продовжений П. Вальденом.

Гребе також ввів орто- , мета- та пара- номенклатуру для положення замісників в бензольному кільці.

Карл Гребе помер 19 січня 1927 року в рідному місті і похоронений на головному цвинтарі Франкфурта (Hauptfriedhof).

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Гребе Карл // Выдающиеся химики мира: биографический справочник / В. А. Волков, Е. В. Вонский, Г. И. Кузнецова ; под ред. В. И. Кузнецова. — М. : Высшая школа, 1991. — С. 130—131.

Посилання

[ред. | ред. код]