Карл Гребе

Карл Гребе
нім. Carl Graebe
Народився	24 лютого 1841(1841-02-24)[…] Франкфурт-на-Майні, Вільне місто Франкфурт, Німецький союз
Помер	19 січня 1927(1927-01-19)[…] (85 років) Франкфурт-на-Майні, Вісбаден, Гессен-Нассау, Вільна держава Пруссія
Поховання	Франкфуртський головний цвинтарd
Країна	Німеччина
Діяльність	хімік, викладач університету
Alma mater	Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла Університет Карлсруе
Заклад	Берлінський технічний університет Лейпцизький університет Кенігсберзький університет Женевський університет
Науковий керівник	Роберт Вільгельм Бунзен
Аспіранти, докторанти	Пилип Огюст Гюї Amé Pictetd
Членство	Леопольдина Прусська академія наук Karlsruher Burschenschaft Teutoniad
Карл Гребе у Вікісховищі

Карл Гребе (нім. Carl Graebe; 24 лютого 1841, Франкфурт-на-Майні — 19 січня 1927, там само) — німецький хімік-органік.

Біографія

Карл Гребе народився 24 лютого 1841 року у Франкфурті-на-Майні. Гребе був старшим сином франкфуртського купця і гессенського курфюрстського консула Карла Гребе (1797—1879), який багато зробив для Франкфурта. Навчався в технічній школі у Франкфурті, Технологічному інституті Карлсруе та в Гейдельберзі. Пізніше працював у хімічній компанії Meister Lucius und Brüning, де контролював виробництво фуксину й досліджував фіолетові барвники, що виготовлялись із йоду. Робота з йодом привела до виникнення у нього очної хвороби, через що він повернувся в академічні кола.

Під керівництвом Роберта Вільгельма Бунзена отримав докторський ступінь в Гейдельберзькому університеті у 1862 році. У 1868 році він габілітувався і став професором у Лейпцигу. У 1870 році призначений професором Кенігсберзького університету. У 1878 році отримав ту ж посаду в Женевському університеті, де працював до 1906 року.

У 1869 році синтезував спільно з Карлом Ліберманом алізарин, що дозволило перейти до промислового виробництва барвників на його основі і призвело до припинення вирощування марени. У 1870—1873 роках синтезував і досліджував речовини фенантрен, карбазол і акридин, виділивши їх із кам'яновугільної смоли. Із 1907 року член-кореспондент Прусської академії наук, а з 1913 року — Академії наук у Парижі.

У 1920 році опублікував великий твір із історії органічної хімії в 1770—1880 роках, продовжений П. Вальденом.

Гребе також ввів орто- , мета- та пара- номенклатуру для положення замісників в бензольному кільці.

Карл Гребе помер 19 січня 1927 року в рідному місті і похоронений на головному цвинтарі Франкфурта (Hauptfriedhof).

Література

• Гребе Карл // Выдающиеся химики мира: биографический справочник / В. А. Волков, Е. В. Вонский, Г. И. Кузнецова ; под ред. В. И. Кузнецова. — М. : Высшая школа, 1991. — С. 130—131.

Посилання

• Яковлев В. А. Грэбе, Карл // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)